***Набираю роман і думаю, невже це я написала.Ніби писаний чужою рукою.Ніби намагаюся розповісти чужий сон, коли й власний розповісти важко.А приснилась мені наша хата в Урожі, а в стіні - вигоріла діра, з якої валує дим.І я можу це побачити, лише коли вийду з хати.А кілька днів тому приснилось, що в тій самій хаті, де ніхто не живе і куди я приїхала, в пічці жевріє вогонь.Хто його запалив - невідомо.Отак відлунює тепер пожежа в Кенігсберзі.Мої сни повинні врешті злитися з чужими, і тоді я зрозумію, чому написала цей роман, чому весь час відходила вбік і шукала сама не знаю чого.Я роблю те, чтого не робила ніколи: дописую цілі рядки.Це означає, що роман продовжує писатись після свого написання.Усе вперше, і попереду холодна космічна порожнеча.Не знаю, чи зможу її знову заселити. © Copyright: Галина Пагутяк, 2010.
Другие статьи в литературном дневнике: |
