***Саме по собі кожне людське життя гідне подиву,воно ніколи не є ні пласким, ні безбарвним.Коли я думаю про війну чи ще якесь велике лихо, то виокремлюю звідти кожну людську душу.Мені важливо знати незначуще, той розвиток чи згасання людських якостей, які непотрібні були в часи спокою.Можливо, істинний героїзм в катастрофічних ситуаціях полягає в тому, аби не тільки бути самим слбою, але й пізнати самого себе краще,віднайшовши у собі безмежні резерви.Навіть у самому пеклі війни спрацьовує самозахист душі, а не плоті, хоча не завжди цей самозахист можна вкласти в прокрустове ложе загальноприйнятої моралі. © Copyright: Галина Пагутяк, 2010.
Другие статьи в литературном дневнике: |
