світло видуло вітром, але нет в мене от акумулятора, а там де висить супутник, нема кому дуть, бо там нема чим дихать, високо дуже
чай нагрію на газу, газ сидить в балоні, чекає поки я його випущу на волю
залишилось знайти все те ганчір'я, дрантя та шмаття яке я порозкидав бог зна де, знайти і натягнуть на себе, причепуриться самому і почухать пса за вухом
пес дуже любить як йому чухають за вухом, він втикається носом мені в ногу і мовчить, погойдуючи хвостом, його життя удалось
тепер треба якось розібраться із своїм, але то дурниця - кі'ко там того життя, шоб з ним розбиратись довго?
але й правда, а кі'ко? треба якось дожити до весни, поки зозуля прилитить, бо як узнаєш? і шо то поміняє? ніц нічого, то навіщо?
шо є готовність до смерті, як не байдужість? і чи так далеко от індиферентності до індефернтизму?:
треба почитать шо то за звір такий "Індиферентизм"*, хороша б була кличка для пса
тому шо як і є де справжній, чесний, нелицемірний індиферент, то це тільки мій пес
* "віровчення індиферентів зводиться до такої формули: людині недоступне те, чим визначається її життя, тому байдуже, який зміст свого життя вибирати чи не вибирати зовсім".
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
