пес - iндиферент
світло видуло вітром, але нет в мене от акумулятора, а там де висить супутник, нема кому дуть, бо там нема чим дихать, високо дуже
чай нагрію на газу, газ сидить в балоні, чекає поки я його випущу на волю
залишилось знайти все те ганчір'я, дрантя та шмаття яке я порозкидав бог зна де, знайти і натягнуть на себе, причепуриться самому і почухать пса за вухом
пес дуже любить як йому чухають за вухом, він втикається носом мені в ногу і мовчить, погойдуючи хвостом, його життя удалось
тепер треба якось розібраться із своїм, але то дурниця - кі'ко там того життя, шоб з ним розбиратись довго?
але й правда, а кі'ко? треба якось дожити до весни, поки зозуля прилитить, бо як узнаєш? і шо то поміняє? ніц нічого, то навіщо?
шо є готовність до смерті, як не байдужість? і чи так далеко от індиферентності до індефернтизму?:
треба почитать шо то за звір такий "Індиферентизм"*, хороша б була кличка для пса
тому шо як і є де справжній, чесний, нелицемірний індиферент, то це тільки мій пес
* "віровчення індиферентів зводиться до такої формули: людині недоступне те, чим визначається її життя, тому байдуже, який зміст свого життя вибирати чи не вибирати зовсім".
Другие статьи в литературном дневнике:
