***
Миклош Форма
На мить тебе до серця притулить...
До втомленого серця кам'яного.
Молитиму про мить самого Бога –
про мить одну, одну-єдину мить...
Ми не навчились миті берегти.
Не віримо, що ніжність – найцінніше.
І душу по ночах гризуть, мов миші,
думки самотні в постелях пустих.
Так, я молитимусь за мить одну.
І в тому вже душі моїй спасіння.
Душа в молитві знайде воскресіння.
Обійми – як молитву – я збагнув...
Другие статьи в литературном дневнике: