***

Міла Стеценко

Лейкемія

Владик стояв у черзі біля банкомату.

- Так, знімлю кошти, визву таксі, та поїду на станцію переливання крові. Дружині терміново потрібно прокапати тромбоцити. Щось її геть погано стало, - міркував він.
З голови не виходили її блакитні, як небо очі, благаючи на допомогу.

- Іринко, мила моя дівчинко, все буде добре, ми поборемо цю недугу. Я тебе повезу за кордон відпочивати. Ти ж мріяла про Турцію?

Зблідла жінка мовчки безсило махнула головою.

- Так ось, я обов'язково виконаю твою мрію!

Тільки підійшла черга до банкомату, як наполегливо заграв мобільний.

- Як невчасно!- занервував Владик.

- Ало?

- Владислав Володимирович?

- Так.

- Це лікар вашої дружини. Я вимушенийповідомити вам погану звістку.

Сьогодні, о 8.30 ранку померла Ваша дружина

- Як померла? - крикнув у слухавку чоловік, - може це помилка?

- Нажаль ні.

- Ви ж обіцяли її спасти!

- Вибачте, ми зробили все можливе.

- А-а-а-а!- заревів, як поранений звір, здоров'яга.

Черга жінок позад нього разбіглася в різні боки.

До нього підскочив молодий чоловік:

- Друже, може тобі чимось допомогти?

- На жаль, ти мені вже нічим не допоможешь. В мене, щойно, померла кохана
дружина...

Другие статьи в литературном дневнике:

• 12.08.2025. ***
• 05.08.2025. ***
• 04.08.2025. ***