Рік тому, 21 жовтня 2021, оголосили переможців премії кінокритиків України "Кіноколо" - і "Стоп-Земля" Stop-Zemlia / стоп-земля, фільм Катерини Горностай, в якому дебютувала моя донька Марія, номінований у 5 номінаціях, переміг у всіх 5 - здобув 4 повноцінних НАЙ: -кращий ігровий фільм, -кращий сценарій, -кращий режисер, -краща акторка та ще одне най-най - ВІДКРИТТЯ РОКУ. Для мене це було неймовірне, фантастичне свято - чи радів я коли-небудь сильніше? Навряд - хоча це вже була не перша перемога стрічки та її творців, та я щоразу просто шаленів від захвату: пригадую, як налякалася Тоня, коли я стрибав по хаті, волаючи АААААА! після присудження стрічці "Кришталевого ведмедя" на Берлінале, як танцювали київські зорі в небі, коли надійшло повідомлення про тріумф на МКФ у Одесі, як... - що й казати, я щоразу переживав таку божевільну радість, про яку чесно можна сказати - найбільша в житті.
А тим часом кремль вже готувався до нападу - чи була б моя радість від перемог "Стоп-Землі" гострішою, якби я це повсякчас усвідомлював? Ні, я не усвідомлював або заспокоював себе - адже нагнітати загрозу можна скільки заманеться, тож розумно та раціонально було би саме загрожувати, а не атакувати. Але ворог виявився ані розумним, ані раціональним, і сталося так, як сталося. Втім, і радість мою, що я стільки разів пережив як найбільшу в житті, це перекреслити не може - як не згадав, так і зрадів, як уперше.
Коли у січні 2022-го почався прокат, щотижня або й частіше ми ходили в кіно - дивитися "Стоп-Земля" - і ходили б іще та ще, але почалося вторгнення, і прокат призупинився, а відновився аж тоді, коли рашистів вибили геть з-під Києва. Придбали вічний квиток в онлайн-кінотеатр і передивилися стрічку безліч разів. Глянули з цікавості піратську версію та одноголосно заплювали дубляж - ані голоси, ані переклад роспіратів не були гідні ані нашого часу, ані стрічки, та й взагалі - руки прочь, як-то кажуть, а надто такі криві та брудні.
Війна триває - але й моя радість також, вона ані скільки не згасла та не притлумилася. Озираючись назад, я розумію, що не тільки цей рік, що минув від тріумфу на Кіноколі, а вже кілька років поспіль, від самого початку зйомок, моє життя тече під своєрідними зірками - під зірками "Стоп-Земля", якими я рахую кожного члена команди, в кадрі та поза кадром, як і саму цю стрічку. Цього світла ніщо не здатне затьмарити - як і мою батьківську гордість. І не тільки батьківську - адже я пишаюся українським кіномистецтвом, яке вкотре здобуло всесвітнє визнання. А це вже про гордість за країну, яка нині постала у всій своїй величі та красі - Україна неймовірна і на полі бою, і на хлібних ланах, і на мистецьких майданчиках. Країна-воїн, країна-трудар, країна-митець - це все ми, це - Україна, найпрекрасніше сузір'я, під яким я живу, а онде і зірки "Стоп-Земля" в ньому, і зірочка моєї Марії сяє, і ще безліч зірок - кожен, кого або про кого знаю, - це яскрава цятка в тому сузір'ї. Люблю тебе, Україно, пишаюся тобою, дякую тобі. #stoprussia #russiaisaterroriststate #glorytoukraine
