Вони святi. Памятаю

Ирина Мадрига: литературный дневник

Микола Холодний


Спиш. А над тобою хороводи.
Дрозд. Сорока. Сич потягне нить.
Зупинились фабрики й заводи,
Та пера мого не зупинить!


Я не зайвий. Я і не буденний.
Я гризун. Я лютий. Я палій.
Я мов хліб на покуті щоденний.
Їж мене й ні крихти не жалій.


Петро Скунць


Дорога навік, моя Іринко,
Будеш коло мене, тут і там.
Ми сьогодні на всесвітнім ринку.
Я ж тебе нікому не віддам.


І аби упевнитись у вірі,
І тобі служити - не комусь,
Я тобі, моїй коханій Ірі,
Весь, із серцем, разом віддаюсь.


Що мовчиш, Ірино. Говори-но.
Це ж любов, Іринко, не екзамен.
Хоч Петро і означає "камінь",
Біля тебе не мовчить, Ірино!


І коли в майбутнє я порину,
Зраджу все - державу і сім"ю,
Бачу там одну лишень Ірину,
Не мою, а все-таки свою.



Другие статьи в литературном дневнике: