О нас пишут

А чи справжня була любов?
«Завербоване кохання» Ірини Мадриги викликало бурю почуттів

… Якщо львів’янка Галина Пагутяк вже давно заявила про себе своїми, повної доброї енергетики, гуманізму та дивовижної містики, романами, то наша за карпатка Ірина Мадрига до свого першого роману йшла роки. Їхній нещодавній приїзд у місто над Ужем – надзвичайна подія, хочеться сподіватися, не тільки для мене. Адже до цього тільки мріяла познайомитися, насамперед, з Галиною Пагутяк, оскільки її твори читала упродовж останніх півроку. Натомість про Ірину Мадригу як про цікаву особистість та письменницю, котра найближчим часом хоче здивувати своїх читачів першим у своєму житті цікавим романом, дізналася зі шпальт газети. І теж, до речі, кілька місяців тому. Приємно вразило те, що обидві письменниці стали справжніми друзями.

На зустріч з ними в Ужгородському прес-клубі зібралося чимало мас-медійників, студентів, завітали і тутешні письменники Василь Кузан, Олександр Гаврош, поетеса Тетяна Ліхтей.
Представив Ірину Мадригу та Галину Пагутяк ужгородській публіці Мирослав Дочинець. Він заглибився у спогади, як познайомився з пані Іриною, розповів, що починала вона як поетеса, а далі було присвячено кілька «абзаців» її роману «Завербоване кохання».

Галина Пагутяк за Мирославом Дочинцем – це сильний і талановитий прозаїк, есеїст. Сама ж бо не належить до тих письменниць, котрі багато сил витрачають, як нині це модно, на піар. Вважає, що найкраще про неї розповідають самі ж її романи. Хоча дехто пані Пагутяк називає «літературною відьмою», натомість вона про себе іншої думки – тиха і скромна, сюжети романів їй сняться вночі й коли їх пише, то любить усамітнюватися в своєму рідному селі, що за 100 кілометрів від Львова.

А що думає Галина Пагутяк про сучасну українську літературу? Наша література стала однобічною, вважає пані Галина.

-Сучасна українська література дратує не тільки мене особисто, але й самих читачів, - каже.

-Це такий собі конгломерат, що приносить прибуток. Нема що читати, а якщо і є, то цікаві книги важкодоступні, бо немає в нашій державі книго обігу.
На жаль, це правда! І ця правда – болюча! Прозвучала вона з уст Галини Пагутяк як діагноз усій книговидавничій сучасній системі!

А далі була розмова-сповідь. Галина Пагутяк запитала в Ірини Мадриги про те, якими для неї були дев’яності роки, змальовані в «Завербованому коханні»?

-Важкі! – щиро зізналася закарпатська письменниця.

Справді важким періодом був початок дев’яностих і для головних героїв роману: Христини та Романа. Їхнє велике почуття одне до одного народжується одночасно, але він одружений, а вона нещодавн о розлучилася і залишилася з дітьми на руках…
З перших прочитаних сторінок в душу закрадається сумнів: а чи не грається з Христиною Роман? Можливо, він просто використовує її?! Вона ж бо свої почуття виливає у віршах до нього, в яких по-дитячому дуже щира:

Я хочу до тебе в кишеньку.
Погрітись у ній, полежати,
Побути хоч трохи маленькою –
Такою, що гріх ображати.

«Завербоване кохання» треба читати між рядками. Згодом читач зрозуміє, що насправді це в Романа велика любов до Христини. Завершення книги – логічне: тоталітарний режим падає, життя триває, роки спливають, у героїв нове життя, але порізно, один без одного!

Маріанна Шутко
«Новини Закарпаття», №№ 125-126 (3544-3545), 7 листопада 2009 року

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.11.2009. Это просто классика
• 24.11.2009. Опыт любви
• 20.11.2009. Потрясающе талантливо
• 16.11.2009. ***
• 11.11.2009. День Хiрона
• 09.11.2009. О нас пишут
• 01.11.2009. Вони святi. Памятаю