***
Мы, конечно, все разные. Иногда такую чушь порем, что мама не горюй. Но, когда видишь хорошие буквы, теплеет на душе и хочется всех обнять.
Из дневника Эхинацеи
https://proza.ru/diary/silwa/2021-09-02
Дощ. Весь день дощ. Вже хочу грибів. Переліскових печериць. Ніяких інших, тільки їх. Вони ростуть в моєму лісі. Порізати тоненько два – три гриба, і, трішечки підсмаживши на рафінованій олії, і тільки на рафінованій – у переліскових печериць тонкий аромат мигдалю і не слід його втратити, вбити в сковороду три яйця, щоб гриби весь час лишались знизу. Заварити чорний чай. Листовий з невеликою добавкою зеленого. Сидіти під горіхом, вслухатись в гул бджіл. Легенький вітерець ніжно торкатиметься мого лиця, десь відгукнеться потривожений сич, а я наллю гарячого чаю зовсім трішки на денце філіжанки і подумаю про зиму. Про неї завжди приємно думати, коли в тарілці яєчня з грибами, в чашці гарячий чай, а на душі осінь
Другие статьи в литературном дневнике:
