Рецензия на «Кибернетические чувства» (Анастас Мокрани)
...сріблисто-лиховісне сяйво збагряніло пекучими язиками заполонило його система самозахисту тенькнула болісно і тривожно але було вже запізно переходити на інший рівень точка плавлення душі крапала патьоками пластмасових чуттів... незрозуміла інфа сяйвомузика серця це всього-на -всього неформат-щастя фактично формальне лихо Василина Иванина 09.10.2010 11:26 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |