Рецензия на «В унiсон» (Петро Домаха)
Дуже гарно, пане Петре. І мені про стежку нині думалося. Тільки про іншу, ту, якою до лісу йду. Коли все довкруг сіре, буре, висохле, вона дивовижно зеленого кольору, і трава на ній свіжа і явно все ще росте, незважаючи на те, що вже й приморозок був. Таке відчуття, ніби людські ноги гріють ту доріжку. Ирина Мадрига 03.11.2012 17:18 • Заявить о нарушении
Зеленіюча, зігріта ногами стежина на фоні висохлої, вистудженої території...
Вражаючий образ! Дякую, пані Ірино! Петро Домаха 03.11.2012 23:51 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
