Рецензия на «Маленьке послання» (Лиля Лялька)
Знаєте, Лілю - мав такого друга. Спілкувалися, дружили, ділили горе і радість. Допомагав йому у всьому. У важкі для всіх часи він виявився менш пристосований до складнощів життя - я допомагав з роботою, возив з села харчі, бо моєму другу нічого було їсти. Звичайно, були й непорозуміння - в кого їх не буває. На деякий час життя нас розлучило, але згодом знову зустрілися і я дуже радів з того. Але почав відчувати, що в нього не вистачає часу для мене. Цікаво, що під час випадкових зустрічей він поводився, як і раніше. Але в решті випадків відверто ігнорував мене. Я списував це на зайнятість, неуважність, намагався розворушити, але так і не достукався до нього. Коли тебе ігнорують вперше - це дивує, втретє - бентежить. Коли це сталося вдесяте - я витер його мобільний номер. Сумно... Вадим Мусиенко 04.12.2013 00:54 • Заявить о нарушении
та чи сумуєте за ним? я думаю варто покопатися в собі і просто зрозуміти навіщо Вам друг - ділитися інформацією, для вирішення особистих проблем, з якими не можете впоратися самостійно чи для того, що б рідку хвидини зустрічей згадувати минула і ніби перелітати на машині часу туди??
життя не стоїть на місті і я думаю Ви зустрічаєте багато нових людей, які можуть Вам допомогатаи, розрадити чи просто разом веселитися... але ще раз гарно подумайте, чи не пожалкуєте через десяток років, що стерли номер? я теж стерла.. Але до сих пір знаю напам"ять)) Лиля Лялька 08.12.2013 09:33 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
