Мести Пургу или Верзти Нiсенiтницю?

Написать эту языковедческую миниатюру меня побудила дискуссия с автором одного весьма интересного пейзажного стихотворения, красиво иллюстрированного фотографиями зимнего Киева. Собственно, обычное интернентное выяснение отношений, которых немало на бескрайних пространствах Мировой Паутины, вывело меня на размышления относительно использования недавних заимствований в украинском языке в поэтических текстах. В самом заимствовании я не вижу ничего плохого. Если проанализировать современный украинский или русский язык, я уже не говорю об английском, то подавляющее большинство лексического состава этих языков - именно заимствования. Можем ли мы представить литературный русский язык без украинизмов Гоголя и Шолохова или литературный украинский без руссизмов Квиткы-Основяненко? Конечно же нет! Заимствование и «-измы» в прозе и поэзии существуют для передачи определенного национального колорита и являются стилистическими средствами, которые имеют определенное обоснование и мотивацию.

Но возникают вопросы о целесообразности использования руссизмов, которым бесспорно является слово «пурга» в строках, которые представлены Вашему вниманию:

«Марно блукаєш стежинами січня,
Марно вдивляєшся в білу нудьгу.
Крига не скресне. Заслання довічне
В холод та вічну полярну пургу.»

Почему автор отсылает нас на русский Север, пуская блуждать своего лирического героя заснеженным Киевом то на Татарку, то на Пирогово (фотографии, которые иллюстрируют каждый катрен именно из этих легко узнаваемых мест)? Лично я не смог дать себе хоть какое-то рациональное объяснение. Трудно верится, что автор взял слово «пурга» лишь ради рифмы со словом «нудьга».

Дискуссия, которая развернулась у автора этой миниатюры с автором приведенного выше катрена, неким Владом Перехожим, велась вокруг утверждения последнего, что слово «пурга» не является руссизмом на том основании, что слово вошло в словарь современного украинского языка и широко используется как жаргонизм в идиоме «мести пургу (укр.)». Да, факт появления в словарях этого слова - бесспорен. Благодаря Владу, я все таки с большим для себя удивлением нашел его как в бумажных так и в электронных словарях. Но, здесь нужно обусловить время и обстоятельства появления этого слова в украинских словарях. До 60-тых годов ХХ века эта лексема не входила в состав украинского языка, на том основании, что для понятия «снежная буря» в украинском языке было немало слов-синонимов: «завірюха, хурделиця, заметіль, хуртовина» и так далее. Но появление слова «пурга» в одном из стихотвореий Андрея Малишко стало формальным основанием для включения его в академический словарь украинского языка. Не все читатели, по-видимому, знают, что 60-70 годы ХХ века были годами «сближение украинского языка с русским». Шутники в те времена добавляли «вплоть до полного поглощения последним первого».

Что интересно, именно слово «пурга» в русском языке долгое время было диалектизмом, если верить словарям Даля и Фасмера. Это слово заимствовано из карельской языка использовалось русскими Европейского Севера и Сибири. По моему мнению, таким словом следует пользоваться в украинскии текстах лишь для передачи реалий русского Севера и Сибири, но никоим образом не Киева и Украины.

В завершение хотелось бы предостеречь авторов, которые пишут на украинском языке, от избыточного употребления заимствований и англицизмов, полонизмов или руссизмов без обоснованной стилистической надобности. Украинский язык имеет мощные фразеологические и лексические средства, чтобы выразить любое движение души и ума.

P.S.

Автор искренне благодарен Владу Перехожему за расширение словарного запаса за счет слова «пелена - покрова». В результате плодотворной дискуссии относительно целесообразности использования этого слова в следующих строках:

Та якщо інколи сонце розкрає
Променем світлим важку пелену,
Спрагло вдивляємось в небо безкрає -
Сонце віщує жадану весну.

автор пополнил свой активный вокобуляр еще одним украинским словом, хотя, сначала, оно также показалось недавним заимствованием из русского языка.

------------------------------------------------------
Для любителей украинского языка текст оригинала:

«МЕСТИ ПУРГУ» чи «ВЕРЗТИ НІСЕНІТНИЦЮ»?

Написати цю мовознавчу мініатюру мене спонукала дискусія з автором одного вельми цікавого пейзажного віршика, гарно ілюстрованого фотографіями зимового Києва. Власне, звичайне Мережеве з'ясування стосунків, яких чимало на безкраїх просторах Світового Павутиння, вивело мене на роздуми щодо використання недавніх запозичень в українській мові в поетичних текстах. В самому запозиченні я не бачу ніякого криміналу. Якщо проаналізувати сучасну українську мову чи російську, я вже мовчу про англійську, то переважна більшість лексичного складу цих мов є саме запозичення. Чи можемо ми уявити літературну російську без українізмів Гоголя та Шолохова або літературну українську без русизмів Квітки-Основ’яненка? Звичайно ні! Запозичення та «-ізми» в прозі та поезії існують для передачі певного національного колориту та є стилістичними засобами, які мають певне обґрунтування та мотивацію.

 

Але виникають питання в доцільності використання русизмів, яким безперечно є слово «пурга» в рядках, що подаються Вашій увазі:

«Марно блукаєш стежинами січня,

Марно вдивляєшся в білу нудьгу.

Крига не скресне. Заслання довічне

В холод та вічну полярну пургу.»

Чому автор відсилає нас в російську Північ, пускаючи блукати свого ліричного героя засніженим Києвом то на Татарку, то в Пирогове (фотографії, що ілюструють кожен катрен саме з цим легко впізнаних місць)? Особисто я не зміг дати собі хоч якесь раціональне пояснення. Важко віриться, що автор взяв слово «пурга» лише задля рими зі словом «нудьга»…

 

Дискусія, що розгорнулася у автора цієї мініатюрки з автором наведеного вище катрену, таким собі Владом Перехожим, точилася довкола твердження останнього, що слово «пурга» не є русизмом на тій підставі, що слово увійшло до словника сучасної української мови та широко використовується як жаргонізм в ідіомі «мести пургу (верзти нісенітницю)». Так, факт появи у словниках цього слова - безперечний. Дякувати Владові, я таки з великим для себе подивом знайшов його як в паперових так і в електронних словниках. Але, тут треба обумовити час та обставини появи цього слова в українських словниках. До 60-тих років ця лексема не залучалося до складу української мови, на тій підставі, що для поняття «снігова буря» в українській мові було чимало слів-синонімів: «завірюха, хурделиця, заметіль, хуртовина» і так далі. Але поява слова «пурга» в одній із поезій Андрія Малишка стала формальною підставою для включення його до академічного словника української мови. Не всі читачі, мабуть, знають, що 60-70 роки ХХ століття були роками «зближення української мови з російською». Жартівники в ті часи добавляли «аж до повного поглинання останньою першої».

 

Що цікаво, саме слово «пурга» в російській мові довгий час було діалектизмом, якщо вірити словникам Даля та Фасмера. Це слово, запозичене з карельскої мови, використовувалось росіянами Європейської Півночі та Сибіру. На мою думку таким словом слід користуватися в українських текстах лише для передачі реалій російської Півночі та Сибіру, але аж ніяк не Києва та України.

 

На завершення хотілося б застерегти авторів, які пишуть українською мовою, від надмірного вживання запозичень та англіцизмів, полонізмів чи русизмів без обґрунтованої стилістичної потреби. Українська мова має потужні фразеологічні та лексичні засоби аби виразити будь-який порух душі та розуму.

P.S.

Автор щиро дякує Владу Перехожому за розширення семантичного поля щодо слова «пелена - покрова». В результаті плідної дискусії щодо доцільності використання цього слова в наступних рядках:

Та якщо інколи сонце розкрає

Променем світлим важку пелену,

Спрагло вдивляємось в небо безкрає -

Сонце віщує жадану весну.

 

автор поповнив свій активний словниковий запас ще одним українським словом, хоча спочатку воно також здалося недавнім запозиченням з російської.