ПтАхи Грому -укр. -

ПтАхи*  Грому

( Північноамериканський  мотив )


З  грозою  повертаються  додому
Обідрані  і  мокрі  ПтАхи   Грому.
Крізь  бурі, лихоліття  та  солоні  хвилі
Летіли  у  краї, що  чистим  душам  милі.

  Втомились,
          Обтріпали  крила,
                Знайшли  притулок,
                В  моїм  серці  сіли.

      *  *  * 

Звільнитися  від  відчаю, скажи,
А  чи  багато  треба,
Здійнятись  над  багаттям 
І  стрілою  в  небо,
А  звідти  вниз 
Та, прокричавши: „Кроу...”**
Та  чи  готова
Прийняти  Матінка - Земля
Стражденні  душу  й  тіло,
Що  прихилитись  до  її  грудей
Без  дозволу  схотіло?
Мабуть, що  ще  не  час.   
Та  хоч  вогонь  на  згарищі
Давно  уже  загас, 
І  опустіли
Жертовні  черепи,
І  не  літають  стріли 
В  повітрі,
Мов  сполохані  джмелі,
Ми  живі, браття. 
Жарини  із  священного  багаття,
Підняті  Давніми
Під  тупіт  мокасин,
Знялися  в  небо
І  на  пір’я  сіли
Небесних  птиць,         
Що  стелють  ниць
Під  ноги  нам
Бурхливії  потоки
Думок  і  поривань.       
       Молю:
                Зневірою  не  зрань 
Їх  іскроносні  крила.

* * *

Проходять  роки,
А  вони
Все  ллють  та  ллють,
І  з  ними  розкидають
Той  жар,
Що  будить  в  спраглих  душах
Далеку, призабуту  пам’ять
Про  славнії  минулі  дні,
Коли  лиш  Птах ***
Літав  у  вишині,
Неізчисленним  тріпотінням  крил
Закривши  небо,
Небо  над  землею,
Ізриту  копитами
Мільйонних  стад. ****
І  на  потребу
Всесвітньої  гармонії  буття
Бродили  у  чащобі 
Вовк,
А  поруч  Лось.
Бувало  тишу  цю
Лиш  рушило
Дзижчання  стріл
І  падав  хтось.
Той  світ  не  знав
Пустого  каяття,
Понад  усе  цінили
Розум, честь  і  силу.
Таке  було  життя.
І  Воїни,
Танцюючи  хвалу  Світилу,
Під  Соколом  увінчаним  стовпом 
Шматали  груди... *****

* * *

Хіба  усе  забулось?
Хіба  всьому  кінець?
Живий  Творець,
Що  бачив  жертву  ту
І  Матінка - Земля,
Прийнявша  кров
Та  породивша
Кроваві  роси.
Чи  треба  ще  промов 
Про  жертвеність  Христа
Тоді, як  промовляє  пір’я,
Що  увінчало  коси.
Згадаю  і  звільнюся   
Від  зневір’я.
З  надією  підем
З  тобою, брате,
Хоч  нас  лишилося
Не  так  уже  й  багато,
У  світлозорий  храм
Кормилиці - Землі,
У  трави  колосисті,
У  ліси  хвилясті,
Де  боротьба  Вітрів
Породжує  ненастя,
А  з  ним  і  легіони
Птахів  Громів.
Небесних  Птиць,
Що  стелють  ниць,
Під  ноги  нам
Бурхливії  потоки
Думок  і  поривань.
       Молю:
               Зневірою  не  зрань.

******************************************
Для  тих,  хто  не  знає:

* - (ПтАхи - наголос на першому складі).
* - Вакін’ян (на мові народу Лакота) -  символізовані 
    Орлами  та  Соколами Громи  і  Блискавки ,
    що  приносять  на  землю  очищення;
** - крик чорного Крука (Ворона);
*** -  Мандрівний  Голуб (вимер);
**** - стада Бізонів , під час щорічної міграції;
***** - обряд  «Танок Сонця» у народів Великих Рівнин.

 травень  2000

*******************************************

          = IthaNchaN  Isnala =

                в „миру”   В. Василюк