Ганна Осадко. Желтая субмарина

С украинского http://proza.ru/2012/10/01/1554

Имела привычку в детстве - примерять на себя чужие сногсшибательные истории,
как мамины платья, хорошие и безнадежно большие,
подгонять их под себя белыми нитками воображения -
а вот я бы...

Как-то знакомая девочка рассказывала,
что сбежала с уроков на школьный чердак
со стареньким радио под мышкой
и, пока затюканные серые мышата типа меня прозябали над учебниками,
целовалась там со старшеклассником под звуки yellow submarine.

Я зачарованно слушала, заглядывая ей в рот,
и каждое слово уже пыхнуло теплой пылью
и было на ощупь шершавым и ощутимым,
как пол под спиной...
Белые голуби толклись около маленького окошка,
выбирая крошки печенья "Мария",
их коготки черкали руку,
оставляя красные следы на ещё не загоревшей  коже...

Желтая субмарина со старшеклассником плыла в тучах,
увядшие бутоны поцелуев опадали на землю,
и чердак, так мною никогда и не увиденный,
но запомнившийся с чужих слов,
выныривал пластмассовым поплавком
из океана детской памяти…
***
«жовта субмарина»

Мала звичку в дитинстві – приміряти на себе чужі карколомні історії,
ніби мамині сукні, гарні та безнадійно завеликі,
припасовувати їх до себе білими нитками уяви –
а от би я...

Якось знайома дівчинка розповідала,
що утекла з уроків на шкільне горище,
зі стареньким радіо під пахвою,
і доки затюкана сіра мишва типу мене скніла над підручниками,
цілувалася там зі старшокласником під звуки yellow submarine.

Я зачаровано слухала, зазираючи їй до рота,
і кожне слово вже пахнуло теплим пилом,
і було на дотик шкарубке та дотульне,
як долівка під спиною...
Білі голуби товклися біля малесенького віконця,
визбируючи крихти печива марія,
їхні кігтики черкали руку,
лишаючи червоні сліди на незасмаглій ще шкірі...

Жовта субмарина зі старшокласником пливла у хмарах,
зів'ялі пуп'янки поцілунків опадали на землю,
і горище, так мною ніколи і не побачене,
та прожите чужими словами,
вигулькувало пластмасовим поплавцем
із океану дитячої пам'яті...