Вечером, когда все дела почти закончены, я поливаю палисадник и плитку дворика, чтобы немного освежить воздух. К нашей вилле из сада соседней проложили дорожку муравьи. Тянутся черной живой ниточкой от забора к дому, затем по угловой его части - наверх, чтобы оккупировать какую-то полюбившуюся часть помещения. Завоеватели! Вот попробуй их выселить потом! Не травить же глупышей? В доме я обычно сметаю их на совок, выношу за дверь и вытряхиваю через балконные перила на землю.
Поливая нагревшуюся за день плитку, направляю водяную струю на муравьев, но на следующий день снова вижу живую цепочку, тянущуюся из соседнего сада к нам. Проползают по горячей плитке метра три, а затем смело карабкаются по стене. И что тянет в наш дом? Земли там нет, травы нет, свободы особой у них тоже нет. Комфортно им в доме, что ли? Крошки вкусные находят?
Муравьи, как мужчины: им всегда нужны новые завоевания. Наверное, у них есть свои короли и королевы, выбирающие путь и командующие, куда его держать, где потеплее да повкуснее.
Продолжение следует http://www.proza.ru/2014/01/18/1934
22июля
© Copyright: Светлана Давыденкова, 2014
Свидетельство о публикации №214011601439
Свидетельство о публикации №214011601439
Рецензии
У селі, в якому я виріс, у 90-х роках кілька років підряд були чиїсь нашестя: то один рік було нашестя вовків зі степу, то на інший рік було нашестя сарани, то щури, то солдатики (комахи такі, червоні, чимось схожі на тарганів), то павуки, і ще якийсь рік - було нашестя мурахів... Усі ці нашестя таким же таємничим чином припинялися, як і почалися. Дуже нагадувало історію про єгипетські казні, коли Мойсей виводив ізраїльський народ із полону... Наразі роки таких нашесть припинилися. Але пам'ять про це залишилася. Звісно, кожному нашестю намагалися знайти логічне пояснення, і зробити усе можливе, щоби його позбутися. Вовків стріляли, комах та щурів труїли... Але привертає увагу не це. А те, що цілі полчища комах або щурів беруться нізвідки РАПТОМ. Раптом ні з того ні з сього їх одночасно багато. Тобто, до цього року вони плодилися собі тихенько, жили десь непомітно, а потім ні з того ні з сього - раз! - і їх дуже багато.
Але однозначно: якщо мурахів тягне у цей дім - то на голодне місце вони не підуть. Або можливий інший варіант: вони тікають від смертельної небезпеки.
Братислав Либертус Свидетель 10.01.2019 13:28 • Заявить о нарушении
Але однозначно: якщо мурахів тягне у цей дім - то на голодне місце вони не підуть. Або можливий інший варіант: вони тікають від смертельної небезпеки.
Братислав Либертус Свидетель 10.01.2019 13:28 • Заявить о нарушении