Горе-хакерВ мене є реальна манія – я хворію на „лубочне хакерство”. Точніше, потерпаю та морально страждаю від цього недуга, пов’язаного з розвитком технологій. За останні два роки я підібрала паролі до кількох скриньок своїх знайомих. Зробити це було не важко – вони використовували у якості шифрів свої імена чи дата народження. До де-яких скриньок я маю допуск досі, одна з них -- є-мейл Бохана. Мені насправді соромно, але я час від часу преглядаю листи до нього. У більшості – вони не особисті, тому гріх невеликий. Але це все одно підлість.... Навіть розталися ми з Боханом, коли я зіткнулася з фотографіями, котрі йому надіслала інша його коханка. Він змінив пароль, але потім я підібрала і новий. Дурепа! Горе від розуму! Взагалі він зберігає листи, де є усілякі пошлі фото з сайтів приколів від його корешів та зображеня своїх коханок у білизні. Це звично – всі чоловіки роблять саме так. Ще раз нагадую: мені соромно, але я не можу розповісти чи натякнути Боханові, щоб він прийняв заходи безпеки та вигадав новий шифр. Цікаво, як називається моя хвороба? Є фетишизм, клептоманія. А це що за збочення та аномалія, яка зростає від вродженної допитливості? © Copyright: Елена Зажигалкина, 2005.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
