А в Харкові осінь, «это не важно, кто кого бросил»Останні хвилини літа, і прощаємося на дев'ять місяців. До зустрічі! Проявився Волохов. Листувалися. Приводити цитати не буду, бо прочитає і вб’є. Але враження від спілкування залишилися приємні. Печік – це привід українізму: він теперу вишиванці перекладає студії у програмі. Чому він, хоча навіть у побуті українскькою взагалі-то розмовляю я? Тому що справедливий.... По-дорослому підходжу до режисування сюжетів: пишу експлікації, пояснення до акторів. Що вийде -- не знаю. © Copyright: Елена Зажигалкина, 2005.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
