***Втомлена душа занурюється в щасливий сон дитинства.Якби не було цієї рівноваги, ми б помирали набагато раніше.Учора я ніяк не могла початиотой щасливий сон, доки не уявила собі кущ бузку з його темним листям, яке дуже контрастує з цвітом.Отой морок всередині куща.Попереду найважче - пройтись вулицями Кенігсберга 19 століття,навіть зважитись на це важко.Чогось по праву руку у мене завжди Прегель.Замуровані береги.Я не знаЮ. що таке бачити з вікна воду внизу, воду, яка омиває будинок.Для мене це завжди означає потоп, стихійне лихо.Хоч води я не боюсь. я завжди хотіла бачати біля себе якнайбільше води.Я радію повені. © Copyright: Галина Пагутяк, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике:
|