***Читання "Вертера" викликало в мене непереборне бажання піти світ за очі з дому, хоча б на півдня й назбирати ожини, а по дорозі подумати собі над різними речами.Життя в чотирьох стінах за невидимими мурами міста часом викликає страшну нехіть.Місто розкидало свою павутину, павук повсякденності напав на мене, вкусив, і довів до стану анабіозу.Тому й психологія міського мешканця мені незнайома, і я бачу місто ніби збоку.Як зрештою і село, що, безперечно, дуже виграшна позиція, яка допомагає відчути усі злами, вигини й прогалини буття. © Copyright: Галина Пагутяк, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике:
|