***

Олександр Дем'яненко

Осінь на дворі

Осінь на дворі, вже солнце не гріє,
Садочки, як в казці, вдягнули вбрання,
Стоять всі тихенько, немов оніміли,
Жахаюсь спитати, мабуть вони сплять.

Піду у садочок, щоби знов оцінити,
Красу, що природа усім нам дає,
Росою холодною, хочу я вмитись,
Бо нам це і свіжість, і силу дає.

Погляну на листя, вони кольорові,
Неначе художник фарби підібрав.
Он бачиш: ці гілки красиві червоні,
А ці, мов з веселки, яскраві забрав.

Пейзаж, вам скажу я чесно й відверто,
З натури майстерно, він нам написав,
І тінь незабув професійно, уперто
"Бо був би не той колорит"-
Художник нам тихо сказав.

Подарунок

Ярославчик, Ярослав!
У кота вiн мишку вкрав,
Та принiс її додому-
Подаруночек братовi!

- Ось Богдашо, подарунок,
Пiд ялинкою я взяв,
Вирвав в котика пакунок,
Мене котик наздогнав!

Посміхнувся йому братик,
Ярослава обіймає,
Вiн пакунок розгортае,
Але мишки- вже немає!

Олександр Дем'яненко

Чого? Навіщо? Вже запізно...

Чого мене Ви звать прийшли запізно?
Мені на горизонті, вже давно за сімдесят.
Пишу, це правда, милі друзі, різне,
Та буду корисним для Вас я, то не факт.

Мені, так прикро за прожиті роки,
Що збірка, так і не вийшла в білий світ,
Але ж, я все продовжую писати,
Щоб вірші мої давали радість всім.

Так, я писав, пишу на ювілейні дати,
Коли до мене прилітала муза... надхнення,
Але ось зараз, вже занадто пізно
І час все передати молодим творінням.

Нехай вони, оспівують державу!
На білім світі творять чудеса
І нас там десь, так ненароком
Згадають:"Стара гвардія була!"

Я вже старий, щоб плани будувати,
Життя пройшло тихенько повз мене...
Отож, я буду знову Вас прохати:
-Робіть всі справи свої, тільки без мене...

Не смійте забувати вчителів!
Олександр Дем'яненко 3

Не смійте забувати вчителів!
Вони про Вас тривожаться і пам'ятають,
І в тиші прожитих днів
Чекають Ваших повернень і вістей.

Вони в долі у кожного із Вас,
По ній проходять наче червоною ниткою,
Ми гордо промовляємо щоразу
Святі слова: "Улюблений мій вчителю!"

На світі немає багатших і щедріших,
Ніж ці люди, вічно молоді,
Я пам'ятаю всіх своїх учителів,
Хоч скроні мої давно сиві.

Не смійте забувати вчителів!
Вони серця і душі в Вас вклали,
Щоб побачити скоріше,
Якими в життя своє пішли ви.

Вони так раді всім Вашим візитам,
Вони, як діти, слухають доповідь,
Що з Вами за якийсь термін відбувалося,
Хто, ким за цей час став нині.

Не забувайте, я прошу, вчителів
І класного тихенько обійміть.
Нехай сльоза скотиться, як струмок,
По Вашій же щоці, зморшками вкритій.

Цінуйте ж їхній внесок і скажіть дітям,
Що труд учителя священний,
На світі є почесна професія – Вчитель,
І подвиг його нами оцінений.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 15.04.2026. ***
• 13.04.2026. ***
• 12.04.2026. ***
• 11.04.2026. ***
• 03.04.2026. Переводы
• 02.04.2026. ***