Рецензия на «Незавершенный уход. Глава 22-24, послесловие» (Харитон Евсеев)
"Чужий голос продовжує говорити про свою звичайну людську надію.Ми знаємо, що після першого удару дзигара проб"є другий, і що життя наповнить пустеля відчаю.Чи вдасться уникнути цього? Ні.Це розгалуження долі, й туди потрібно обов"язково звернути. Інший шлях уже зник в темряві минулого. Так ніби це - жертва майбутньому.Ось так розбита тарілка призводить в майбутньому до розбитого серця.За півкроку до можливого щастя світ відвертається від тебе, щоб у майбутньому звільнити від страждань когось іншого, немає значення кого.Так Всесвіт віднаходить рівновагу й сенс. Ціною щастя і надії однієї людини. У цьому полягає зв"язок часів" 28.09.2009. Галина Пагутяк 13.11.2010 13:10 • Заявить о нарушении
а що є людина? сьогодні ти людина у наступному житті ти тварина чи рослина. Кількі таких життів ми пройшли ? Нескінчену кількість! Нам немає началу немає кінця. Це нескінчена череда народжень та смерті, страждань, щастя, болі, хвороб.Зміст не в счасті людини (в окремомому її воплотінню), а в тому щоб знайти те місце де вона буде завжди самозадоволенна та знайде ту сутність у співвідношенні з якою вона набере свій кінцевий притулок
Харитон Евсеев 19.11.2010 03:36 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
