Рецензия на «Як выдых...» (Наташа Ружицкая)
… як дивно, проводжати знову рік З тобою, бач, під однією зіркою, Ім’я якій, як видих – «Назавжди»… І хай собі біжать, летять роки, Нас наближаючи до риски, за якою, Уже не видно тих стрімких доріг, Та і лишилося їх всього і нічого, Тих ранків чистих, літніх блискавиць. І там, куди завжди летять думки, Мені колись намариться, насниться Твій ніжний теплий дотик до душі Проміннячком легким цієї зірки, Ім’я якій, як видих – «Назавжди»… Василь Кузан 16.01.2014 13:03 • Заявить о нарушении
Дзякуй, Василь, за Ваш цудоўны пераклад!!!
Ён адгукаецца ў сэрцы светлай радасцю ад мiлагучнага гучання ўкраiнскай мовы. Са шчырай павагай, Наташа Ружицкая 16.01.2014 22:40 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
