Рецензия на «Виктор Меркушев Самотнiсть нiколи назавжди» (Ирина Мадрига)
Зараз почитала; спочатку Меркушева, потiм Ваш переклад. Почитала в нього ще про Баноша. Теж цікава історія. Знаючи його картини, я зараз зрозуміла, що це письменник, якому близько все що пов’язане з сонцем. У кожного художника є щось, що близько лише йому. От Меркушеву близько сонце. Яке б воно не було – ніжне, чи тяжке i червоне, як ото у Дороша. (Згадую зараз, в нього є ще про зелене сонце. Колись читала) А про дивовижу, навіть не знаю.))) Може те, що ви зараз з сонцем ведете свою літню війну, i о цей Дорош теж так само ставиться до сонця.))) Бувають дні, коли воно дійсно стає тяжким, хочеться сховатися не лише від сонця, як планети, а сховатися від думок, які навіває ця куля. Олеся Янгол 12.06.2014 19:14 • Заявить о нарушении
"Зелене сонце" Віктора якраз і допомогло зробити цей переклад :) Дякую, Олесю.
А сонце мені подобається навіть палючим. Тут головне - пам"ятати, що іноді від нього треба ховатися, бо покликання сонця, ймовірно, може бути не тим, якого ми від нього очікуємо. Єдине, у чому я переконана, сонцю не є чужою людяність :) Ирина Мадрига 12.06.2014 22:05 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
