Рецензия на «Иду пешком из молодости в старость» (Ольга Кмит)

Давно не бывал я на своей страничке в "Проза.ру", окончательно перебравшись в "Стихи.ру"... Но от карантинного безделья принялся "скрести по полочкам и мести по сусекам", и случайно наткнулся на это стихотворение. Когда-то, помнится, я уже переводил Ваши понравившиеся стихи, а тут еще заинтриговало название, короче, решил я пройти пешком в обратном направлении... Прошу прощения, если что не так:

Я з молодості - пішки йду у старість (вільний переклад П.Голубкова)

Я з молодості - пішки йду у старість,
Інтуїтивно сповільнивши крок...
Що далі - дивлячись підсліпувато...
Поради зайві – з шурхотом в куток.

З запалу безтурботної дівиці -
В кряхтіння хворобливіших потуг...
А з ніжно-романтичної дурниці -
В бурчання ставших вдовами навкруг...
Йду пішки, не дотримуючись правил,
Закохана в світанки всі підряд,
І мрію, щоб мене там хтось направив,
І не дивлюсь сміливо вже назад!

А під ногами то пісок, то гравій,
То жижа обивательських клопот,
Невирішені бризки рівноправій,
І корчі проростаючих турбот...

Іду я пішки в старість, як додому,
Інтуїтино чередую «Ох!» та «Ах!»,
Все ж зневажаючи дурну цю втому,
Перемагаю свій дитячий страх...

Йду «килимовою доріжкою» реалій,
Крізь шепіт хвиль, що дивляться вже сни,
Закохана в непізнані ще далі,
Що зберігає смак колишньої весни...

Удачи!

Петр Голубков   11.04.2020 18:17   •   Заявить о нарушении