***

Ленина Кудренко: литературный дневник

Безсонна ніч


Як тяжко тебе хотіти тут і зараз,
і навіть не доторкнутися до тебе.
Я на яву тебе не бачив,
но відчуваю запах твій —
він слабко терпкий, як на мене.


Я на яву тебе не бачив,
но чув твій голос — цей тембр, це ваніль.


Я відчуваю нашу близькість,
і доторки твої — вони як сонце,
такі гарячі промені
торкаються мої вуста.


Тебе я так чекаю:
твій подих,
твоє тепло,
твоє бажання нас зробити краще.


Любов, кохання —
наша праця,
спільна праця нашого злиття.


Я признаюся тобі в коханні тобі,
почуй мене - тобі .
Не має більше нікого, тільки ти.


Я на яву тебе не бачив,
без сумніву, душа твоя — моя.
Це не кайдани, ні, бо моя душа — твоя.


Я відчуваю злиття наше.
Твої обійми — вони як ніжний захист,
підтвердження любові.
Від них в середині
все тане, а тіло судомою бере.


Я відчуваю нашу близькість
і обійми твої —
вони пронизують моє тіло теплом.


Я не боюся про це казати,
я навіть готовий це прокричати.
Мені не соромно признатись:
любов — найважливіше в моєму житті.


Коли береш — обожнюю,
коли ти віддаєш — давати я люблю,
і навіть трішки більше.


Твій дотик,
твоя турбота
і навіть подих твій —
я відчуваю.


Безсонна ніч.
Я на яву тебе не бачив,
но чув твій голос —
і цього достатньо,
бо з цих пір ти і тільки ти …



Другие статьи в литературном дневнике: