***

Станіслав Коваленко

Моя найкраща Україна

У світанку раннім
Прокидаюсь разом з вами…
Яка ж краса навколо!
Ви тільки ж подивіться!..

Блаженна тиша над мостами…
Там туманом все покрило,
І чутно шелест верб над Дніпром…
Я чую голос нашої трембіти!
П;янкий казковий вид смерек…
Там гори — вони високі і мальовничі!
І навіть море є і не одне !
Як прекрасно мати свій півострів,
І Батьківщину-Мати !

На жаль, пишу про тебе, рідна,
Я в нелегкі часи для тебе…
Тебе, на жаль, схиляють до покори!
Ти найрідніше місце на землі!
І будьте прокляті ви всі,
Хто зневажає тебе!..

З твоїми повними річками,
Ланами і степами,
Із-за твої простори безкінечні
І мальовничі краєвиди …

Колись усе мине —
Залишиться лиш пам;ять про твоїх дітей,
Які кохали серцем,
Захищаючи тебе, твій рід увесь,
Твою культуру — вона прекрасна,
Сильна і розкішна!

Багато років ти страждаєш…
Тай до цього не солодко жила !
Тебе вбивають і знову просять
Стати на коліна!
І тільки твоя внутрішня сила
Тебе підніме до небес!..

Повір — пощезнуть всі ті ненажери!
Всі зійдуть з престолу колись!
Бо вони вбивають тіло,
А ти є і будеш назавжди!

Я не вмру — я буду тільки жити!
Моя найкраща Україна!

———————————————

Життя моє

Оголена!..
Душа моя!..
Розірвана!..
Перед тобою!..

А серце!..
Все порізане!..
Розчавлене!..
До болю!..

І волі!..
Вже немає!..
Лишилась!..
Тільки біль!..

Я зломлений!..
І на колінах!..
Вже перед тобою!..

Знаю, десь
Я оступився!..

Життя моє!..
Ти мене
Перемогло!..
Напевно!..

Впевненість!..
Моя ж мене!..
І переграла!..

Прошу!..
Тебе не я!..
А моя душа!..

Почуй мене!..

Я на колінах!..
Вже перед тобою!..

Життя моє!..
Пробач мене!..
Будь ласка!..

За мою гординю!..

————————————————-

Запах весни

Себе я відчуваю,
Як у квітучому саду,
Де посадили честь і доброту,
І пахне, як по весні, усе тобою.

Від запаху я млію,
Кидаю погляд
І не можу відвести очей.

Дивився б вічно я на тебе,
І світ навкруги став біліше,
Бо вродою милуюся твоєю.

Я божеволію від тебе
В саду з пахучим ароматом.

Прошу у тебе лиш одне:
Цвіти яскраво вічно,
Будь ласка, пахни!!
І не покидай мене…

————————————————————

Моє кохання

Я шукав
тебе віками —
В просторі,
І скрізь…

Я не покладав
Надію —
Тут і зараз,
Як колись.

Я шукав
Тебе роками —
І все марно,
Як колись.

Призивав
Мене відчути…
Але змирись.

Я шукав
Тебе повсюди —
Навіть
В дотиках
Чужих.

Я купався
В їх обіймах —
Але не в твоїх.

Я шукав
Тебе постійно,
Марив цим
Бажанням…

І нарешті —
Я зустрів тебе —
Своє
Кохання.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 20.10.2026. ***
• 12.10.2026. ***
• 09.10.2026. ***
• 08.10.2026. ***
• 05.10.2026. ***