Вороний Марко Миколайович

український поет, перекладач, дитячий поет. Розстріляний 3 листопада 1937, в ур.Сандармох.

последняя строчка из последнего письма матери:
"...Я тебя очень люблю потому, что мама единственный человек в нашей жизни, а остальные для нас только люди…».

БОНДАРІВНА
Ой, не вітер то гуде над дахом,
Поринає в сиву далину -
Зграя гайвороння, птах за птахом,
Обминає Бондарівнину труну.

Ти лежи, лежи в труні сосновій,
Бондарівно, дівко молода;
Потемніла, помутніла з крові
У Дніпрі широкому уся вода.

Гей, на коні, і шаблі в долоні,
Тільки вітер шляхом заміта.
У небесній грозовій опоні
Проступила тінь вогненного хреста.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.03.2021. об антисемитизме
• 27.03.2021. чай з молоком
• 25.03.2021. о расширяющейся вселенной
• 24.03.2021. Un parfum de Cara bes Францiя, 2004,
• 23.03.2021. генетический и культурно-нравственный код
• 21.03.2021. история, как удел гуманитариев
• 18.03.2021. ***
• 16.03.2021. Как скрыться от государства
• 15.03.2021. Вороний Марко Миколайович
• 14.03.2021. Валер ян Львович Полiщук
• 13.03.2021. митцi розстрiляного вiдродження
• 12.03.2021. и еще раз о едином народе
• 11.03.2021. Петр Толочко - гебешный пропагандист
• 10.03.2021. пани Барбара, не делайте так!
• 08.03.2021. ***
• 07.03.2021. Иван Грозный пишет письмо на украинском
• 06.03.2021. ***