Рецензия на «Парус» (Михаил Палецкий)
Біліє парус, геть самотній, У морі, де тумани лагідні до крил-вітрил. Чому, на чужині шукає долі? Що він на рідних стапелях лишив? Плескають хвилі, вітер бьє в долоні, І щогла, наче арбалет у скроні... грає... Нажаль, він щастя не шукає... мить, І не від нього хутко мчить у сиво-втаємничену блакить. Під ним, стремнини за лазурь світліші, Над ним яскравий промінь золотий... А він, без сумніву бентежний, просить бурі, Неначе, у бурхливому житті знайде свій штиль! Дуже вдячний Вам, Михайло! Ваш переклад сподобався, та подарував натхнення на перший в моєму житті переклад(дуже вільний переклад) Щиро Вам вдячний! З повагою, Михаил Неклюдов 25.02.2012 14:14 • Заявить о нарушении
Цікавий вірш з втаємниченими алегоріями.
Відчувається глибока обізнаність автора з дійсним морем: бурхливим, втаємничено-блакитним, в лагідному тумані. Михаил Палецкий 26.02.2012 08:00 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
