Коли починаєш новий роман, ніби вчишся заново ходити і говорити.Не знаєш, чи маєш право на цю територію, чи тебе не проженуть звідти втришиї.А коли нарешті обживешся, звикнеш, як до рідного дому, мусиш уже йти.Це тоді, коли, ти пишеш справді роман, а не прикидаєшся. Намагаєшся, аби кожен новий світ був новим, блищав і сяяв, аби в ньому було все добротне.І ніхто не розуміє, що ти лише впускаєш туди людей,бо на це твоя ласка, і їм до нього зась.
Реальний Кенігсберг - це не мій Кенігсберг,у який не купиш квитка на літак, або не поїдеш через кілька кордонів потягом.У моєму зараз падає сніг як попіл уже два дні поспіль, і нема табличок з назвами вулиць, бо немає будинків, на які їх чіпляють. Лишедерев"яні вказівники, що показують південь, північ, захід і схід, написані кирилицею.
