Писання затягує, коли ритм тексту синхронізується з ритмом життя.Цікаво було б побачити той годинник, що так відчайдушно цокає, так прагне, щоб його хтось почув.Не хтось, врешті, а я. Цокання чужих годинників не співпадає, як не намагайся їх узгодити.Давно я цього не робила.
Іноді думаю, чи не підозріло мати стільки задумів, стільки ненаписаних книжок? Я обов"язково їх напишу, якщо буде цокати мій годинник.Виходить так, ніби продовжую сама собі життя, всупереч власній волі.Ще в юності з мене дивувались: як це я живу всупереч логіці.Згідно логіки, то я дійсно не повинна жити в цьому світі лихварів і облудників.Але я живу згідно Божої волі,не знаючи Бога.Зате Він мене знає.
