Львiв i Ерусалим

Вечір, мороз, слизько.Хлопчина з Харкова відчиняє для нас підвал будинку на вулиці Франка.Там майже біля входу, на стелі розпис як у синагозі.Два леви тримають скрижалі з написаними івритом заповідями Мойсея.Стеля хвиляста, згідно канону фреска мала би бути на стіні.Леви зовсім не грізні: у них висолоплені язики між білих ікол,гарно виписані темні гриви.Обдерті зі штукатурки стіни оголили теплу червону цеглу.Так світло і тепло.Будинок з 1911 року, вхідна брама зі вставленим вітражним склом і силуетами львівських будинків.Такого самого кольору, як скляна капля з Єрусалиму, що Лада подарувала мені на Миколая.Львів не замінить мені Єрусалим, але ніщо не обірве золоту ниточку, що пов"язує для мене ці два лев"ячі міста.
А щодо кінця світу, який має нібито настати завтра, то птахи, коти і собаки нічого про це не кажуть і не виявляють ні найменшої тривоги, отже, нічого такого не буде.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 26.12.2012. Горностай у снiгу
• 25.12.2012. Активне пiзнання
• 24.12.2012. Стихiя i поза нею
• 22.12.2012. Мистецтво бесiди
• 21.12.2012. Память про зиму
• 20.12.2012. Львiв i Ерусалим
• 19.12.2012. Дiм дивних дiтей
• 18.12.2012. 33- й
• 17.12.2012. Снiг i бiла ружа
• 16.12.2012. Щоденник
• 15.12.2012. Годинник
• 13.12.2012. Школа спiву
• 12.12.2012. Буддизм
• 06.12.2012. Холодно
• 05.12.2012. Закон iменування
• 03.12.2012. Анатомiя мови
• 01.12.2012. Мутацiя