***

Світ втихомирився нарешті.Осінь продовжується.Життя не затримаєш в жмені: воно як вода витікає крізь стиснуті пальці.Те, що лишається, оце твоє.Тому підставляєш руки під струмки чужих життів, щоб не висохли й не потріскались, і тепер важливо: поїде Г. до баронеси з візитом, чи по дорозі зламається вісь у бричці.Люди в стані напруження завжди притягують до себе містику.Не варто довіряти дорозі, яка лежить перед тобою як на долоні - від початку до кінця. Ти вже в думці пережив мандрівку, і от, аби не повторюватись, вона виявляється зовсім не такою. Принаймні, зі мною таке часто бувало.
Ну, ось і потішила себе зранку.Тільки б не забути, що під лежачий камінь вода не тече.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.10.2009. ***
• 29.10.2009. ***
• 28.10.2009. ***
• 25.10.2009. ***
• 24.10.2009. ***
• 23.10.2009. ***
• 20.10.2009. ***
• 19.10.2009. ***
• 18.10.2009. ***
• 17.10.2009. ***
• 16.10.2009. ***
• 15.10.2009. ***
• 14.10.2009. ***
• 12.10.2009. ***
• 11.10.2009. ***
• 08.10.2009. ***
• 07.10.2009. ***
• 06.10.2009. ***