Виконала те, що замислила спершу.Почастіше б тікати зі Львова, хоча б тиждень десь побути на самоті зі своїм романом, з книгами.Немає змоги і не буде: день-два щонайбільше може випасти.Дні як зіжмакані аркуші паперу, на яких важко писати.Десь залишилися хризантеми і Булонський ліс вранці, сіро-чорна одежа чоловіків і розкішні сукні жінок, запах парфумів, світ, який потрохи завойовують електрика і телефон.Утім, хризантем зараз повно, і всі вони приречені жити на цвинтарях - черговий сплеск комерції перед поминальним днем.
За звичними речами важко розпізнати символіку. Яка символіка у каструлі, наприклад? А це Молох, який пожирає час і гроші, і сили.
Я не помру у Парижі, я навіть його не побачу.Так само, як Кенігсберг.Так само, як і багатьох близьких мені людей. Часом жертви настільки великі, що руйнують підвалини Всесвіту.Вибір є, але й вибору немає.Усе залежить від того, як ми ставимося до цього. І про це я писала: пливти за течією часом найкращий вихід.
