***Якими різними стають міста, що їх відвідуєш через багато років, і входиш до них з чорного ходу.Зустрічаєш запустіння, в якому є натяк на майбутній достаток, але чомусь це майбутнє не настає дуже довго, і мабуть, вже не настане при тобі.Розкіш і злидні, лінивство і турбота, багряне мереживо з дикого винограду і обписані непристойностями стінки ліфтів... Храми й будинки, що повторюють обриси довколишніх гір.Переплутані дати й хибні написи, і стяті бурею верхівки ялиць на перевалі.І раптом хочеться побачити стихію, стати її очевидцем, летіти разом з нею, і впасти разом з нею на діл. Отакі враження від Ужгорода, міста контрастів.У тобі, здається, вже згладжені всі контрасти, а туга за життям, сповненим одночасно краси й потворності, все ще існує. © Copyright: Галина Пагутяк, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике: |
