*** Почуття втрати,ніби втрачаєш щодня, кожної хвилини.Через те світ видається таким блідим і знекровленим, пораненим у саме серце.Порожнеча виникає всюди.Я доторкаюсь до чогось, і воно перетворюється на тінь.І я живу вже вічність серед самих тіней, їхніх кволих порухів, слабких голосів.Як же вони бояться мене! Хоча спершу йдуть довірливо й радісно назустріч. © Copyright: Галина Пагутяк, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике: |