Існує небезпека однозначності в нашому ремеслі, коли вимислюєш собі якусь ідею і женеш на ній, як на шкапі, від початку до кінця. Спершу я мала нна меті використати мотив втрати імені містом, написати такий собі тренос за Кенігсбергом.Але це виявилося лише одним моментом.Мені просто не дозволяють цього персонажі.Вони хочуть, щоб я не покидала їх задля руїн, а допомогла з гідністю пройти випробування.
Уночі, в перерві між снами, що теж є символічно, мені спало на думку, що гра в уяву, яку розпочав Герман, повинна мати продовження, і зав"язати власне цю сюжетну лінію.Тоді це буде цілком в дусі Канта: людина змінює світ за допомогою уяви.Але, можливо, це буде небажана зміна, трагічна й несподівана.
Як добре, коли ти глибоко занурюєшся в стихію романного світу.Той, хто не зазнав того відчуття, ніколи не оцінить магії слова.
