***

Ирина Мадрига: литературный дневник


Знову спека не дає спати Білому Камінчику. Він дуже прикметний на тому березі, де самий лише пісок, нетривку субстанцію якого всякчас розмивають хвилі буття.
У тих хвиль – нікому не потрібна, руйнівна енергія. Вони здатні обертати й каміння. Щоб маленький камінець не поглинули хвилі, його треба взяти в прохолодні долоні. Але, власне, чого камінчику боятися хвиль? Вони ж його шліфують, роблять ще виразнішим. І йому ж віддають частку своєї енергетики. В ньому вона перетворюється на душу.
Кожен камінець має душу.



Другие статьи в литературном дневнике:

  • 31.08.2009. ***
  • 30.08.2009. ***
  • 29.08.2009. ***
  • 28.08.2009. ***
  • 25.08.2009. ***
  • 23.08.2009. ***
  • 22.08.2009. ***
  • 21.08.2009. ***
  • 20.08.2009. ***
  • 19.08.2009. ***
  • 13.08.2009. ***
  • 12.08.2009. ***
  • 11.08.2009. ***
  • 08.08.2009. ***
  • 06.08.2009. ***
  • 02.08.2009. ***