Знову спека не дає спати Білому Камінчику. Він дуже прикметний на тому березі, де самий лише пісок, нетривку субстанцію якого всякчас розмивають хвилі буття.
У тих хвиль – нікому не потрібна, руйнівна енергія. Вони здатні обертати й каміння. Щоб маленький камінець не поглинули хвилі, його треба взяти в прохолодні долоні. Але, власне, чого камінчику боятися хвиль? Вони ж його шліфують, роблять ще виразнішим. І йому ж віддають частку своєї енергетики. В ньому вона перетворюється на душу.
Кожен камінець має душу.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.