***Цікаво, чи досліджував хтось таку психологічну особливість і стан душі людини, як почуття гумору? Чому він є в одних і чому його немає в інших? Наявність чи відсутність його закладена генетично чи це набута впродовж життя риса, як от інтелект чи, приміром, звичка палити цигарки? Зрозуміло, що почуття гумору є і сталою одиницею конкретної людської особистості, і водночас змінною - сприйняття гумору може бути різним, на цю тонку річ впливають різні чинники, навіть коли йдеться про одну людину. І все ж, чи можемо ми керувати власним почуттям гумору? Гадаю, так. Багато хто так і робить. Силою свідомості "увімкнуши" почуття гумору, вдається з найменшими емоційними втратами вийти з найнеприємнішої, іноді навіть стресової ситуації. Вчасно задіяне почуття гумору в сфері людських взаємин - це і самозахист від, скажімо, озлоблення, миттєвого гніву і одночасно захист почуттів твого співрозмовника від подібних негативний реакцій. Надзвичайно цінував у людях почуття гумору Тур Хейєрдал, книжку якого "Слідами Адама" дочитую. В одну зі своїх експедицій він мав узяти, на прохання Хрущова, представника СРСР, що тоді перебував за "холодною завісою". Хейєрдал погодився, за умови, що це буде людина з почуттям гумору - "бо гумор займає на борту мало місця, а значить дуже багато". З літака в каїрському аеропорту до Тура зійшов Юрій Сенкевич, "поширюючи довкіл слабкий запах горілки і знічено посміхаючись". Пізніше Сенкевич зізнався Хейєрдалу, що навмисне чимало випив алкоголю в літаку, аби з перших хвилин знайомства справити на нього враження розкутої, жартівливої людини. Зрештою, він таким і виявився. Але на самому початку, гадаю, здивував Хейєрдала. Що собі думав відомий мандрівник, вздрівши п"яненького російського відрядженого? Мабуть, дещо специфічним йому видалося почуття гумору Хрущова. Той же Хейєрдал розповідає про ще один епізод, пов"язаний з різним, діаметрально протилежним сприйняттям жартів різними людьми, які, втім, однаково наділені максимумом владних повноважень й перевагами такого свого становища. Йдеться про Фіделя Кастро та Піночета. Хейєрдал з Куби вирушав на острів Пасхи, губернатор якого мав тісні дружні стосунки з ворогом Фіделя - Піночетом. Попри офіційно задекларовану взаємну неприязнь, Кастро вирішив передати губернаторові Пасхи кубинський подарунок через Тура - пляшку гаванського рому. На етикетці власноруч зробив дарчий напис. Коли Хейєрдал вручив цю пляшку губернатору, той радо пообіцяв в день від"їзду мандрівника передати в подарунок від Піночета для Кастро ящик червоного чилійського вина. Той день настав, і Тур нагадав про обіцянку. Губернатор сумно всміхнувся і сказав: "Боюся, у Піночета не настільки тонке почуття гумору, як у Фіделя". ... Хейєрдалом я вчора лікувалася від почуття образи на людину, яка, на мою думку, цілковито безпідставно образилася на мене і на моє почуття гумору. Видно, гумор ми сприймаємо не однаково. Тур дослідив це раніше. А я, вочевидь, не перша, чиє почуття гумору не оцінили. © Copyright: Ирина Мадрига, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике: |
