Щоб заповнити порожнечу в душі, вдаєшся до якихось механічних дій. Вони нині і самій собі, й іншим виглядають беззмістовними. Але дозволяють уникнути розладу між свідомістю й почуттями. Сьогоднішня наче б метушливість - це суто зовнішній антураж довкола мене. Я цим не живу - хапаюся за це, щоб йти, щоб не робити зупинок, які здатні відібрати бажання рухатися далі.
Кількість обов"язково перейде у якість. Але не все так просто. Я вже збивалася зі свого алгоритму, але завжди поверталася до нього. Власне, такі збої - це також мій алгоритм.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
