Мило i кровМинулий рік був роком мильних бульбашок в літературі.За кілька місяців вони з тріском луснули, бо піар не може тривати вічно.Сама поява цих надмірно роздутих книг лежить суто на сумлінні видавців, які не дбають ні про власну репутацію, ні про репутацію письменника тим більше.Аж ось знайшла на щойновідкритому історичному сайті статтю, що розглядає цей феномен уже на віддалі і з позицій здорового глузду.Очевидно, що автор не критик і не літератор.Жоден критик чи літератор в Україні не є притомним, а якщо і є, то воліє промовчати.У статті відчувається принцип "остранения".Може варто перекласти його як "очуднення", але найбільше відповідає " Погляд збоку й згори".Коли починаєш розуміти, що "люди таки дивні істоти". В цьому випадку - яскрава картина видавання бажаного за дійсне з метою отримання комерційного успіху.З домішкою української сентиментальності. Коли я мала справу з цими видавцями,то вони ще не відчули як слід запах крові. © Copyright: Галина Пагутяк, 2012.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
