Сповiльнення

Зима весь час завертає - недалеко відійшла.Може тому, що час уповільнився.Це трапилось наприкінці минулого року.Ніхто мені не повірить, але справді час розплився по поверхні буття.Людям, які не встигали раніше, це не допоможе, адже час уповільнює їхні рухи, і вони все одно не встигають.
Стримую себе від менш потрібних контактів з людьми, відкладаю на потім.За цю холодну зиму вимерзло напевно багато рослин.Невдовзі я сама можу побачити, що живе, що мертве.Попереду - та ж сама незавершеність буття, де нічого не відбувається остаточно, крім хіба що смерті.Життя зараз наче чорно-білий фільм Куросави: що має загинути, те загине. Гальмуй - не гальмуй.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 27.03.2012. Осине гнiздо
• 26.03.2012. Старе-мале
• 24.03.2012. Америка
• 22.03.2012. Вiдмерлi клiтини
• 20.03.2012. Сад
• 18.03.2012. Iсторичнi пiснi
• 16.03.2012. Золота рiвновага
• 15.03.2012. Насильство
• 12.03.2012. Сповiльнення
• 11.03.2012. Автобусна зупинка
• 09.03.2012. Шевченко
• 08.03.2012. Мило i кров
• 06.03.2012. Дiя
• 05.03.2012. Суспiльний мутант
• 04.03.2012. Намокло оперення
• 03.03.2012. Сковорода в снiгах
• 02.03.2012. Запах землi