Сад

Образ саду в українському бароко - це не райський сад, а сад Гетсиманський - сад страждань, що веде до духовного очищення.Чому я раніше над цим не замислювалась? Мабуть, треба було поїхати до Єрусалиму й побачити ті покручені вузлуваті оливи тисячолітньої давності.І прочитати апокрифи.Одна легенда розповідає, що вигнаний з Раю Адам довго блукав по землі, не знайшовши поживи. А потім випросив у Бога все таки шматок Раю, на якому і вчився господарювати. Бог дав йому рискаль і мотику для обробітку.Отже, праця коло землі благословенна Богом і водночас є покутою за гріхи.
Я також створювала сади.Вони були далекими від досконалості, але плоди їхні смакували мені найбільше.А в дійсності мені доводилось оплакувати кожне дерево, яке всихало, або його зрізали,щоб не заважало. Приїжджаю до села - немає сливи, немає вишні.Горіх, який я посадила разом з татом, повалила буря.А молоді деревця, знаючи про долю своїх попередників, ростуть абияк - кволі й покручені.
Розмірковувати над цим -все одно, що плести нескінченне плетиво і жити в світі, де не існує пір року.Не падає дощ і сонце не гріє.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 27.03.2012. Осине гнiздо
• 26.03.2012. Старе-мале
• 24.03.2012. Америка
• 22.03.2012. Вiдмерлi клiтини
• 20.03.2012. Сад
• 18.03.2012. Iсторичнi пiснi
• 16.03.2012. Золота рiвновага
• 15.03.2012. Насильство
• 12.03.2012. Сповiльнення
• 11.03.2012. Автобусна зупинка
• 09.03.2012. Шевченко
• 08.03.2012. Мило i кров
• 06.03.2012. Дiя
• 05.03.2012. Суспiльний мутант
• 04.03.2012. Намокло оперення
• 03.03.2012. Сковорода в снiгах
• 02.03.2012. Запах землi