Осине гнiздо

Я все відходжу кудись далі й напевно через те те, що діється довкола, викликає все більшу відразу.Це виглядає як потік асоціацій з минулим.У письмі - кодові образи, які, здавалось, мали би дати поштовх до розуміння і стати символами.Як, наприклад, осине гніздо в покинутому й зруйнованому будинку.Я передбачаю собі читача-співрозмовника, що непомітно сам стає творцем, створюючи вже іншу книгу. Так у Кутзее часом за одним текстом йде розповідь про ту саму подію.Але це не варіант сюжету, а інше бачення.Наче паралельний світ.
Я сама вже як те осине гніздо в нікому не потрібній книзі.Ніхто не знає, що там у середині,тому намагається позбутися його дистанційно, не торкаючись руками.Але хто там стане зазирати в старий, понівечений часом будинок...

Другие статьи в литературном дневнике:

• 27.03.2012. Осине гнiздо
• 26.03.2012. Старе-мале
• 24.03.2012. Америка
• 22.03.2012. Вiдмерлi клiтини
• 20.03.2012. Сад
• 18.03.2012. Iсторичнi пiснi
• 16.03.2012. Золота рiвновага
• 15.03.2012. Насильство
• 12.03.2012. Сповiльнення
• 11.03.2012. Автобусна зупинка
• 09.03.2012. Шевченко
• 08.03.2012. Мило i кров
• 06.03.2012. Дiя
• 05.03.2012. Суспiльний мутант
• 04.03.2012. Намокло оперення
• 03.03.2012. Сковорода в снiгах
• 02.03.2012. Запах землi