Вiдмерлi клiтини

Земля така суха, що нічого не проростає.Я ніколи не бувала цієї пори на Личаківському цвинтарі: ще не прибрано, усюди повно сухого листя.Ми згадували тих, хто відійшов, коли надибували їхні могили. Колись я не знаходила жодного знайомого імені, тепер вони чи не на кожному кроці.Але просто знайомі, з ким майже не спілкувалась, бачила раз чи два в житті.Цього замало, аби відчути гіркоту втрати.Але коли спиняєшся, то тебе наповнює порожнеча, а в куточку павутиння провини. Відмерлі клітини живого організму - ось що таке цвинтар.Які б пишні пам"ятники і багатослівні написи їм не присвячували.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 27.03.2012. Осине гнiздо
• 26.03.2012. Старе-мале
• 24.03.2012. Америка
• 22.03.2012. Вiдмерлi клiтини
• 20.03.2012. Сад
• 18.03.2012. Iсторичнi пiснi
• 16.03.2012. Золота рiвновага
• 15.03.2012. Насильство
• 12.03.2012. Сповiльнення
• 11.03.2012. Автобусна зупинка
• 09.03.2012. Шевченко
• 08.03.2012. Мило i кров
• 06.03.2012. Дiя
• 05.03.2012. Суспiльний мутант
• 04.03.2012. Намокло оперення
• 03.03.2012. Сковорода в снiгах
• 02.03.2012. Запах землi