Самогубство книги

У дитинстві мене вразив розділ з "Собору Паризької богоматері", де йшлося про архітектуру. "Книга вбила будівлю".Однак, Гюго мав на увазі лише те, що храми після Гутенберга перестали бути книгою для неграмотних.Правда, неграмотних вистачало в усі часи, і каплиця Боїмів у 17 ст виконувала функції такої книги, але ілюстрації до Святого Письма вже супроводжувались подекуди текстами.Уся сакральна архітектура - це зашифроване послання до Бога і такою вона буде вічно.
А єдине, що здатне вбити книгу - це реклама, яка відволікає увагу від неї, й від самого життя.Це наче пройтись бульдозером через звивини мозку.Рекламою прихованою чи явною стали й книги маскульту, і самі їхні автори.Це якийсь нонсенс - виділятись зі стада, щоб стати на його чолі й повести на бійню або в провалля.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.05.2012. Те, що важливо
• 29.05.2012. Больовий порiг мови
• 23.05.2012. Бузиновий мед
• 21.05.2012. Золота гора
• 19.05.2012. ***
• 16.05.2012. Печера Платона i паралельнi свiти
• 14.05.2012. ***
• 13.05.2012. Вiддалення
• 11.05.2012. Судова Вишня
• 09.05.2012. Досвiд
• 07.05.2012. Iнша реальнiсть
• 06.05.2012. Руки
• 03.05.2012. Самогубство книги
• 01.05.2012. Модель Сущого i Не-Сущого