Вiддалення

У ніщо - все.Суспільство диктує умови, які потрібні, щоб досягти успіху.Але ні умови, ні успіх не є тим, заради чого варто губити власну душу.Просто ми ставимо дешеву ціну там, де не вона не передбачена апріорі: ані висока, ані низька.Усе це безмежно далеке від творчості й від потреби в любові Щоб це зрозуміти - слід віддалитися.Іноді ми відходимо, тоді повертаємося кілька разів у житті,не перейшовши межі, за якою неможливе повернення.І це добре, що не відразу, це по-людськи. Катари знали, що у земному житті спасти душу абсолютно - неможливо. І навіть не варто.Але поступово віддаляючись ми відчуваємо полегкість.
Мені в житті траплялося багато людей, які повірили у власне очищення і охололи серцем.Їхні вчинки суперечили їхнім словам. Особливо небезпечно це в літературі.Ментальний егоїзм спустошує, школа життя зачиняється.Ми повинні просто йти, весь час йти туди, де наша душа почуватиметься комфортно, водночас розвиваючи її, а не вкривати позолотою.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.05.2012. Те, що важливо
• 29.05.2012. Больовий порiг мови
• 23.05.2012. Бузиновий мед
• 21.05.2012. Золота гора
• 19.05.2012. ***
• 16.05.2012. Печера Платона i паралельнi свiти
• 14.05.2012. ***
• 13.05.2012. Вiддалення
• 11.05.2012. Судова Вишня
• 09.05.2012. Досвiд
• 07.05.2012. Iнша реальнiсть
• 06.05.2012. Руки
• 03.05.2012. Самогубство книги
• 01.05.2012. Модель Сущого i Не-Сущого