Досвiд

Триматись подалі від буль-якого публічного літературного життя - гарантія лтературного довголіття й душевного спокою.Критики нехай пишуть для критиків і читачів, для кого завгодно, але не для письменників.Вони тільки збивають з пуття.Письменники можуть оцінювати один одного,давати поради, філософи чи психологи трактувати їхні твори у всоїх дослідженнях. А критики - від лукавого.За все життя я написала три рецензії і мені неприємно про це згадувати.Це якесь неприродне заняття, глибоко мені чуже.
Для когось це єресь,але мені байдуже. Я заплатила за неї дорогу ціну, як то може видаватися збоку, але насправді й ціна для мене порожнє місце.Гадаю, більшість людей, які не належать до тієї каруселі, що зветься літературним процесом, мене зрозуміють.Як я розумію, чому Сковорода жив так як жив, Кафка просив спалити свої рукописи, а Селінджер відгородився від цілого світу.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.05.2012. Те, що важливо
• 29.05.2012. Больовий порiг мови
• 23.05.2012. Бузиновий мед
• 21.05.2012. Золота гора
• 19.05.2012. ***
• 16.05.2012. Печера Платона i паралельнi свiти
• 14.05.2012. ***
• 13.05.2012. Вiддалення
• 11.05.2012. Судова Вишня
• 09.05.2012. Досвiд
• 07.05.2012. Iнша реальнiсть
• 06.05.2012. Руки
• 03.05.2012. Самогубство книги
• 01.05.2012. Модель Сущого i Не-Сущого