***Скульптури не виходять зі своїх ніш і повільно припадають пилом.Однак кожен митець прагне стати каменем, бронзою чи хоча б гіпсом.Чи потрібні ми у майбутньому, якщо навіть випереджаємо свій час? Некомфортність теперішнього існування може означати також те, що ми краще відповідаємо минулому.Хоча про нього знаємо лише з книжок і документів.Очевидно, тут ми маємо справу з непристосованістю взагалі, творчим аутизмом.Амбіції,збудовані на ілюзії, роблять нас ворогами чи недоброзичливцями.Ми дозволили втручатись у це людям, які не мають жодного стосунку до творчості - журналістам, критикам, просто закомплексованим людям, хамам, неукам. Час від часу я зазираю на якийсь літературнмй сайт, аби виміряти дистанцію, і кожного разу це нагадує мазохізм.Але водночас я препарує довколалітературне середовище, окуповане маргіналами.Як можна весь час жити в цьому - загадка.Усе, що я хочу собі дозволити, це тверезий погляд на речі. © Copyright: Галина Пагутяк, 2012.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
