Бузиновий мед

Ще тільки подекуди розквітають суцвіття бузини, а я вже зібралася варити бузиновий мед.Пахне всюди акацією, вздовж лісу ціла смуга дерев, що заглушують запахи міста.А в селі бузина біля річки, на кутах огорож, завжди рясна, живуча,яка з білої раптом стає чорною і стікає соком.В дитинстві один хлопчик, мамин учень, просто на очах зробив з бузини сопілку, виштовхавши іржавим цвяхом серцевину.
Ми їли пряні ягоди черемхи і боялись їсти солодкі ягоди бузини.Але коли я стала дорослою, то зрозуміла, що втратила зв"язок з цією гарною рослиною, яку оцінили по-справжньому лише птахи.Можливо, всі мої невдачі й поразки через те, що я не зізналась у тому, що бузина - сестра мені, і що ніколи мені не стати в очах людей вишнею, яблунею чи апельсиновим деревом.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.05.2012. Те, що важливо
• 29.05.2012. Больовий порiг мови
• 23.05.2012. Бузиновий мед
• 21.05.2012. Золота гора
• 19.05.2012. ***
• 16.05.2012. Печера Платона i паралельнi свiти
• 14.05.2012. ***
• 13.05.2012. Вiддалення
• 11.05.2012. Судова Вишня
• 09.05.2012. Досвiд
• 07.05.2012. Iнша реальнiсть
• 06.05.2012. Руки
• 03.05.2012. Самогубство книги
• 01.05.2012. Модель Сущого i Не-Сущого